Івана Купала – це день літнього сонцевороту, що є одним з найдавніших свят нашого народу. Символізує він єднання сонця і води, і головними його атрибутами є купальне дерево і опудало Марени.

       Обряди, пов’язані зі святом Купайла, збереглися в народній пам’яті на багато століть.

       У давнину свято Купала відбувалося із виконанням багатьох ритуалів та магічних дій, ворожінь, гульбищ.

      Частиною обрядових дій були купальські пісні, які співали в час літнього сонцестояння біля ритуального вогнища. Вони даже ліричні, емоційні, щирі й прості за змістом. Настрій цих творів веселий, радісний. Більшість із них присвячено темі кохання, залицяння, сватання та шлюбу. Дівчина й хлопець порівнюються з рутою й барвінком, явором і тополею, голубом і голубкою, лебедем і лебідкою.

    Частина купальських пісень має гумористичне або сатиричне звучання, у них дівчата висміюють вади хлопців, а ті, зі свого боку, — вади дівчат. У купальських піснях уживають багато яскравих епітетів, образних порівнянь, що пов’язані зі світом природи.

    Гнат Трохимович Танцюра записав і зберіг для нас народні пісні, які виконувались в навколишніх селах під час купальський гулянь, і до сьогодні їх виконують місцеві жителі.

     Працівники музею підготували  коротке дослідження «Календарно-обрядові пісні літнього циклу в записах Гната Танцюри», яке ви можете переглянутив групі музею та відділу культури в соціальній мережі Фейсбук за посиланням - https://www.facebook.com/100065800748325/videos/1342513706238899