37  років тому,  в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року, в карцері табору особливо суворого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського району Пермської області загинув поет і правозахисник Василь Стус.

     Безмежна любов до України, без якої поет не мислив свого життя, проходила через усі його твори, через усі вчинки та дії.

    Його поезія – наскрізь людська й людяна, повна піднесень і падінь, відчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень… Перед нами не «живий смолоскип», а Людина з великої літери».

     Василь Стус належить до тієї славної плеяди імен, без яких важко уявити собі вершинні досягнення української літератури XX століття. Поет від Бога, котрий ввібрав у себе всі чари подільської природи і гіркоту нашої історії, перекладач і літературознавець, що вільно почувався в океані світового письменства, людина, яка не могла поступитися сумлінням і честю заради шматка хліба і тихого родинного затишку.

    Він був борцем і патріотом.  Саме йому належать слова : «за мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу стояти до загину».

     На вівтарі багатьох  жертв за Незалежність є і душа Василя Стуса. Його поезія залунала в Україні, її почули, в неї вслухаються. Схиляються перед ним і поза Україною ті, кому випало читати його твори або довідатися про його долю й боротьбу.

     Тепер ім’я Стуса ввійшло в нашу історію як важливий чинник національного пробудження й самоусвідомлення, стало символом духовної незламності й свободи. На часі – глибоке пізнання власне поетичного доробку цього самобутнього митця, і не лише в українському літературному контексті, а й у загальноєвропейському.

     Поет – людина, яка визначає й провіщає майбутнє. Мабуть, найбільшим секретом Стусової творчості є намагання переконати людей у доброті світу, незламності людського духу та волі. Наш обов’язок – зберегти образ Василя Стуса правдивим, незламним, сильним.

     Земляки шанують ім’я великого поета, незламного правдолюба, роблять все для увіковічення його пам’яті.

    Сьогодні очільник громади Анатолій Гук, начальник відділу культури, молоді та спорту Гайсинської міської ради Микола Ричков, працівники культури завітали, на малу Батьківщину поета, в село Рахнівку.

1.

     Спочатку відвідали пам’ятний знак при в’їзді у Рахнівку, поклонилися і поклали квіти, ушанувавши світлу пам’ять поета-дисидента Василя Стуса.

    Мітинг-пам`яті розпочався із покладання квітів до пам’ятного знаку Герою України, борцю за свободу, патріоту, вірному сину Батьківщини Василю Семеновичу Стусу. Присутні схилили голови і хвилиною мовчання вшанували пам’ять відомого поета.

    Учасники народного аматорського колективу «Берегиня» Рахнівського сільського Будинку культури виконали народну пісні в пам’ять про поета Василя Семеновича.

1.

1.

    Відвідали музей Василя Стуса. Нині ж у музеї близько 650 експонатів. Тут і предмети побуту родини Стуса, його одяг, світлини, публікації з газет.

1.

   До музею часто приїжджають відвідувачі, їх радо зустрічає директор музею Дмитро Омелянчук. Він проводить пізнавальні екскурсії, розповідаючи про життєвий і творчий шлях поета-земляка, знайомить із експонатами музею. Також відвідувачі мають змогу прогулятися садом Василя Стуса.

   “Україна є віссю, навколо якої обертається вся поезія В. Стуса”, – так точно визначив тематику творчості митця Максим  Рильський. Україна була частиною душі поета, тому в останні роки єдиною мрією В. Стуса було повернення на Батьківщину. “Ми ще повернемось”, – обіцяв він співвітчизникам. Він повернувся в Україну після своєї смерті “не переможений, але: безсмертний”, безсмертний у своїй творчості.