Рубрики 
Метки: 
4 листопада минає 8 важких і печальних років, як перестало битись серце справжнього патріота, борця за свободу та незалежність України, гідного сина рідної землі Проніна Вадима Олександровича.
Вадим Пронін народився 20 вересня 1980 року в селі Зятківці у сім’ї Олександра Васильовича та Марії Миколаївни Заєць.
Декілька років родина прожила на Львівщині. Коли хлопчик навчався в 7 класі, помер його батько Олександр Васильович, тож мати разом із Вадимом та його сестричкою Оленою повернулася у рідні Зятківці.
Закінчивши школу та пройшовши 2 роки строкової служби, юнак закінчив Рівненське вище професійне училище ДСО при МВС України та переїхав до м. Києва, де працював інспектором супроводу інкасацій.
В останні роки перед початком російсько-української війни Вадим Олександрович Пронін (взяв прізвище вітчима-афганця, нині вже покійного) проживав у місті Гайсин разом із дружиною та сином. Чоловік не байдуже ставився до подій Майдану і вважав своїм обов’язком стати на захист України, коли почалися бойові дії на сході, тож вже у травні 2014 року пішов у військкомат і записався добровольцем.
З 31 серпня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на посаді зав. відділенням снайперів.
Молоде життя нашого земляка обірвалося 4 листопада 2014 року під час виконання службових обов’язків біля міста Дебальцеве.
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, ”за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
