Гайсинська центральна бібліотека започатковує цикл інформаційних буклетів «Нові імена на карті Гайсина». Розпочинаємо розповіддю про Віталія Бартоша, захисника України, іменем якого названа колишня вулиця Пролетарська.

     Захищати – було його покликанням. Але на 11-ий день повномасштабної війни Росії проти України, він загинув під час виконання бойового завдання.

     Народився Віталій Бартош 20 серпня 1998 року у селі Рахни, що на Вінниччині. Навчався в ЗОШ с. Рахни. Маючи лише 14 років, вирішив бути військовим, бо змалку любив усіх захищати, а загострене почуття справедливості лише ще більше сприяло вибору майбутнього фаху. Пішов навчатись до Тульчинської загальноосвітньої школи з посиленою військово-фізичною підготовкою. Згодом вступив у Львівську академію, Закінчив в 2019 році Національну академію сухопутних військ ім. П.Сагайдачного. Ще за якийсь час перевівся у 128-му окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду на посаду командира гірсько-штурмового взводу. Був у зоні АТО та ООС.

    Мама Віталія пані Оксана розповідає, що її син з дитинства звик відповідати за свої вчинки, а колег ніколи не залишав у біді.

    “Закінчивши львівську академію, відразу ж пішов у зону АТО. У неповних 20 років він вивів 120 людей з оточення – згодом за це отримав першу нагороду. Він ніколи нам цього не розповідав, я уривки вже дізнавалась згодом, коли приїжджали його хлопці. Востаннє, 6 березня, вони попали в оточення з Андрієм Літуном. В одну секунду хлопці загинули, потрапили під “гради”, – ділиться мама спогадами.

    Каже, що зранку ще всі вітали з річницею весілля, а ввечері його вже не стало. Якраз 6 березня 2021 року Віталій Бартош одружився. Молода дружина Ангеліна залишилась сама, лише зі спільними мріями про дітей.

    У Віталія Бартоша залишилась 13-літня сестра Анастасія, яку він маленьким просив у батьків.

    “Вона так ним гордиться і так його любить. Він для неї був і братом, і другом, і батька їй заміняв, коли його не було вдома. В 11 років Віталій дуже сильно захотів сестричку. Під ялинкою на Новий рік він виклав сірниками “Я хочу сестричку”. Назвав її Анастасія. Вона виросла в нього на руках. Дуже зараз за ним сумує і водночас гордиться”.

    Мама пригадує, що син любив її тішити несподіванками: “Коли приїхав з АТО перший раз, привіз букет троянд. Підходить і питає, яка мені найгарніша серед усіх? А я кажу: “Та всі гарні – і білі, і рожеві, і червоні”. А він каже: “Мамо, найгарніша серед них – ти”. Був дуже романтиком і освідчення для майбутньої дружини дуже гарне зробив”

    Віталій Бартош похований в рідному селі на Вінниччині. Пані Оксана розповідає, що тіло сина було в ті дні важко забрати й доставити для поховання.

   ”Я так заздрю тим людям, яким кажуть “ваш син пропав безвісти”, бо може вони десь у тюрмах, у полоні. Які ж вони щасливі! В них ще є шанс, що їхні діти живі. Хай би були без рук, без ніг, лише, щоб були живі. Я бачила тіло свого сина. Тіло не холодне, а тепле – це для мами найбільше щастя. Найстрашніше – це бачити портрет на могилі своєї дитини. Це страшне горе. Бажаю всім матерям, які чекають своїх дітей з війни, хай завжди мають надію на краще. Хай живуть цією надією, бо я не живу – я встала рано і померла”.

   Указом Президента України старший лейтенант Віталій Бартош нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі.

   На Гайсинщині шанують Героя, захисника України. На його честь названа одна з вулиці м. Гайсина. По ній будуть проходити молоді нащадки і завжди пам’ятати про мужнього і безстрашного патріота рідної землі. Він назавжди залишиться в пам’яті теперішніх і майбутніх поколінь.