Рубрики 
Метки: 
Гайсинська центральна бібліотека продовжує цикл інформаційних буклетів «Нові імена на карті Гайсина».
Серед найвідоміших наших земляків доби Української революції 1917-1921 рр. був Миколайчук Іван Маркович – політичний діяч, член Центральної Ради УНР іВсеукраїнської ради селянських депутатів, представник Гайсинського повіту Подільської губернії, вчитель.
І Гайсинська міська рада рішенням 37 сесії 8 скликання №3 від 30 серпня 2022 року перейменувала вулицю Матросова на вулицю Івана Миколайчука.
Миколайчук Іван Маркович, народився 19 серпня 1884 році в селі Кисляк. З відзнакою закінчив гімназію в Гайсині (1898-1901), продовжив навчання в Могилів-Подільській учительській семінарії (з відзнакою). По закінченню семінарії та отриманню звання «неповного» вчителя працював у сільських школах. У 1913 році заочно закінчує Київський педагогічний інститут, отримавши звання «повного» вчителя з правом викладати аж до університету. Після закінчення Київського педагогічного інституту вступає до Харківського університету для навчання екстерном. Вивчає самостійно іноземні мови. Іван Маркович володів, окрім української і російської, польською, французькою, німецькою. Добре знав латинь, розумів грецьку та англійську.
По закінченні Харківського університету І. М. Миколайчука призначають інспектором народних училищ Гайсинського повіту. В цей час предводитель дворянського зібрання Гайсинського повіту за погодженням з губернським предводителем представляє його на присвоєння звання особистого дворянства, але з умовою відмовитись від революційної боротьби «проти царя». Іван Маркович принципово відмовляється від присвоєння особистого дворянства – письмово. Надалі його пересування контролюється охоронним відділенням царської жандармерії.
За революційну діяльність у серпні 1914 р. Миколайчук І.М. був заарештований та засуджений на вічне поселення до Сибіру в райони ріки Лєни
У березні 1917 р після Лютневої революції І. М. Миколайчук повертається на рідну Подолію. Починає бурхливу політичну роботу, створюючи в Подільській і прилеглих губерніях «Селянські спілки» з тим, щоб вони входили до складу створюваних Рад і мали можливість увійти їх представникам в Центральну Раду УНР.
У травні 1917 він організовує і проводить Український з’їзд Селянських спілок за участю двох тисяч депутатів. З’їзд обирає «Всеукраїнську Раду Селянських депутатів», а Івана Миколайчука своїм представником в Українську Центральну Раду, залишаючи також у складі ЦК «Всеукраїнської Ради Селянських депутатів».
Відразу ж починає роботу в УЦР в якості її інструктора по Подолії. Незабаром, враховуючи ефективну політичну роботу, працездатність, організаційні здібності і високий рівень загальної культури, Івана Марковича запрошують до Києва і він стає заступником міністра землеробства. Близький до Грушевського, Винниченка, Петлюри, Єфремова. Був чудовим оратором, вмів переконувати і вести за собою людей. Користувався величезною повагою та підтримкою селян, однодумців і товаришів по роботі.
18 лютого 1918 р німецькі війська окупують Україну, скидають ЦР і допомагають створити Гетьманат на чолі з гетьманом Скоропадським. Іван Миколайчук не визнає німців-окупантів, йде в підпілля, організовуючи партизанський рух на Поділлі.
У 1918- 1919 г. почалася боротьба проти більшовиків серед селянства, козацтва, партизан в Україні, особливо на Черкащині (Холодний яр) і на Подолії. Десятки отаманських загонів рвуть Україну на частини. В цей час Іван Маркович працює учителем, але підтримує порадами і настановами керівника відомого загону – отамана Ананія Волинця, що боровся проти червоних, білих, зелених, німців, поляків за вільну Україну. Іван Миколайчук був двоюрідним братом Волинця і мав великий ідейний вплив на свого родича, підтримував його в національно-визвольній боротьбі.
Відомо, що 16 червня 1919 р. Ананій Волинець скликав у Гайсині повітовий селянський з’їзд, який обрав повітову Раду з 70 чоловік. Рада обрала виконавчий комітет на чолі з Іваном Миколайчуком.
До моменту приходу більшовиків Іван Маркович працював в сільській Кисляцькій школі Гайсинського повіту учителем. 1926 року з учительської посади Іван Миколайчука переводять у Вінницький обласний відділ народної освіти (ОБЛВНО) спочатку інспектором, а потім заступником голови ОБЛВНО. Але його політичні погляди не співпадали з більшовиками, особливо з точки зору організації життя селян. Він не поділяв ленінських (більшовицьких) поглядів з питань експропріації та колективізації.
30 квітня 1928 його арештували. По закінченню слідства по справі Гайсинської контрреволюційної організації – 10 років тюремного ув’язнення суворого режиму на острові Соловки і довічна висилка з поразкою в правах!
Після звільнення влітку 1938 активно зайнявся літературною діяльністю. У період окупації в 1941 повертається з сім’єю в рідне село Кисляк. І відразу ж організовує навчання дітей, відновивши середню школу, стає її директором. Працює в школі в селі Карбівка. 28 березня 1942 р його заарештували. В містечку Теплик, що в 35 км від Гайсина був розстріляний німцями 6 квітня 1942 р.
З метою вшанування пам’яті Івана Марковича Миколайчука на приміщенні школи с.Кисляка, де він вчителював, відкрито меморіальну дошку. А міська рада м.Гайсина перейменувала одну з вулиць іменем видатного земляка.
