Рубрики 
Метки: 
Зима добігає свого кінця, втомивши нас холодом, похмурістю, переживаннями, неспокоєм.
Найбільші зимові свята вже минули, а найголовніші весняні ще попереду,проте саме зараз у всіх виникає особливе передчуття неминучості сонячних днів і такого бажаного тепла, спокою та миру.
Бібліографом-краєзнавцем гайсинської центральної бібліотеки було інформаційну слайд-презентацію ”Сонце на зиму повертається, з Колодієм вітається”.
Отже, пора проводжати зиму й зустрічати весну, тобто святкувати Масницю (Масляну, Масляницю).
Масниця, Масляна, Сиропуст або Колодій — свято, яке в Україні символізує прихід весни. У 2023 році Масницю відмічаємо в тиждень з 20 до 26 лютого. В давнину за тиждень до початку посту на вулицях уже тепліло, дівчата співали веснянки та проводили цікаві обряди. До XVII століття Колодій відмічали аж декілька тижнів. Ще в язичницькі часи слов’яни вважали, що на Масницю зима вмирає, а весна воскресає. З приходом християнства в Київській Русі свято змінилося та стало частиною релігійного циклу свят, хоч традиції лишилися без змін. Українське свято мало символізм, було часом для примирення, наповнення новою енергією весни.
Кожен з днів Масниці мав своє призначення:
В понеділок невістки відвідували своїх батьків, тому він називався «зустріч». Також цього дня робили солом’яні опудала і починали готувати святкові страви.
Вівторок називали «заграванням» — відбувалися оглядини наречених, а молоді хлопці та дівчата знайомилися й запрошували один одного на гостини.
В середу – «ласунку» зяті приходили в гості до тещі на вареники та млинці.
В четвер, який звали «широким», починалися масові гуляння, співи, танці, стрибки через багаття, змагання серед чоловіків на силу та вправність.
П’ятниця вважалася днем «тещиних вечорниць» — кожна теща мала відвідати дім зятя й скуштувати там різних смаколиків.
В суботу на «зовицині вечорниці» заміжні жінки запрошували в гості зовиць, тобто сестер чоловіка, та й взагалі всіх його родичок жіночої статі.
А останній день Масниці, неділя, зветься «прощеною», тож слід було від щирого серця просити пробачення та пробачати.
Свято було радісним, супроводжувалося забавами й цікавими обрядами весь тиждень. На Масницю неодруженим дівчатам і хлопцям в’язали на ногу дерев’яну колодку як знак осуду, що не побралися. За старовинними віруваннями, усі мали жити в парі, злагоді, щоб у світі панувала гармонія. Старші жінки прикрашали колодку стрічками, квітами й в’язали парубкам до ноги. Ті мали так ходити з колодкою весь тиждень або пригостити жінок солодощами для відкупу.
У понеділок Масниці збиралися разом і «колодкували»: пеленали колодку (палицю, полінце), що означало її народження. Упродовж тижня колодку хрестили, лікували, ховали й оплакували. Також дівчата могли прив’язати невелику колодку парубку до руки, а ті, щоб звільнитися, дарували намисто, хустки чи стрічки.
Колодій називали ще Бабський тиждень, бо це був час для зборів жінок у шинку, коли вони могли пити наливки, проголошувати тости і веселитися.
У тиждень до Великого посту українці їли та пили багато. Щедро частували гостей, приносили ласощі на посиденьки. Найпоширенішою стравою були вареники з сиром та маслом. Звідси і приказка «Чекайте, вареники, прийде і на вас Масниця». А ще поширеними були налисники, каші та локшина з молоком, пампухи, вергуни, гречаники, кисіль, сирники.
М’ясо вже не вживали, тому страви готували з сиру й молочних продуктів. Але у перший день Масниці готували холодець зі свинячих ніжок, називали дійство «ніжкові заговини».
Святкувати Колодій варто з родиною чи в колі друзів. В теперішній час традиції Масниці (Колодія) трохи змінились.Однак, чудову традицію примирятися, просити вибачення до Великого посту взяти для себе варто. Та й смачні вареники з рідними наліпити — гарне заняття на вечір! Зберігаймо старовинні традиції, бо без них можна й взагалі забути про свій рід.
І молимось за Перемогу, за наших захисників!
