З нагоди 168-ї річниці від дня народження видатної співачки, берегині народної пісні Явдохи Зуїхи в Гайсинській центральній бібліотеці було підготовлено «Народна пісня з глибини душі», яка познайомить з життєвим шляхом видатної співачки Явдохи Зуїхи та її вкладом в збереження народної пісні.

    В музеї фольклору Гната Танцюри оформлено виставку музейних предметів «Навіки в записах Танцюри Явдоха Зуїха живе».

1.

      1 березня 1855 року у кріпацькій сім’ї у селі Кущинцях Гайсинського повіту Подільської губернії з’явилася на світ Явдоха Микитівна Сивак (Зуїха – творчий псевдонім) народна співачка слов’янського світу. Наймитувала в рідному краї і в далеких світах – у Бессарабії та на Херсонщині.

      Явдоха мала яскраву артистичну вдачу і знала силу-силенну пісень, що їх сама казала, «на трьох волових шкурах не спишеш», співала в хаті, на подвір’ї, в дорозі, була привітною і щирою. Любили її старе і мале. Співала для себе – від душі і для душі, а ще для людей: на весіллях, родинах, хрестинах, під час толоки. Блискуче імітувала різні природні звуки, голоси пташок, тварин; уміла передавати вимову, інтонацію, вираз обличчя людей.

    Говорила впевнено, чітко, голосно, відкрито; мала чудову дикцію, відзначалась винятковою красномовністю. Мова її була барвиста, соковита, аж вигравала-видзвонювала метафорами, влучними алегоріями.

  Порівняння її – дотепні, саркастичні – густо переплітаються з прислів’ями, приказками, примов-ками, приспівками, загадками, різноманітними цитатами з фольклорних творів – казок, легенд притч, прикмет, а найбільше – пісень.

   Земляки добре змалювали її зовнішній вигляд: середнього зросту, міцної статури, і смаглява, круглолиця, із широкою щирою усмішкою, привітна й безпосередня, завжди охайна; у хаті в неї, як у віночку, й сама одягнена чистенько. В одязі любила і простоту, вишивки щоб було небагато; і сама була працьовитою і робила все до ладу й від інших того жадала. Весь свій вік – майже вісімдесят років (померла в січні 1934-го) прожила в праці й піснях.

     Від Явдохи Зуїхи, яка увібрала в себе незліченні скарби народу, його спосіб художнього мислення і творчості, мовне багатство й високі морально-етичні та естетичні ідеали, молодий зятковецький учитель Гнат Трохимович Танцюра записав 1008 народних пісень, 156 казок, кілька тисяч прислів’їв та приказок, загадок, замовлянь, прикмет.

     1965 року у видавництві «Наукова думка» стараннями академіка Максима Рильського та вчених-фольклористів В.Юзвенко, М.Яценка, З.Василенка та О.Дея опубліковано великий – на 810 сторінок – збірник «Пісні Явдохи Зуїхи» накладом 5000 примірників. В 2021 році вийшло друком нове видання «Пісень Явдохи Зуїхи».

       1997 року в упорядкуванні О.П.Караулан вийшла у світ збірка «Загадки Явдохи Зуїхи». Публікація решти скарбів з архіву, спогадів – справа честі науковців, земляків подолян.

     «Пісні Явдохи Зуїхи» стали славетною книгою нашого народу, а співачка – пісенним символом України. З її пісень черпають творчу наснагу кілька поколінь композиторів і поетів, професійних і самодіяльних колективів. З репертуару Явдохи Зуїхи щороку виконуються твори під час традиційного на Вінниччині пісенного конкурсу на приз Гната Танцюри.

    Іменем Явдохи Зуїхи названо вулицю в Зятківцях, біля будинку культури встановлено пам’ятник Явдосі Зуїсі та Гнату Танцюрі.

      Найбільша велич Явдохи Зуїхи – в переданих у спадок піснях, що осяюють українців красою і мудрістю.