Гайсинська центральна бібліотека продовжує цикл буклетів «Нові імена на карті Гайсина». Сьогодні ми знайомимо з іменем Яна Оришевського, який стояв у витоків заснування і розбудови міста Гайсина і чиїм ім’ям перейменовано вулицю Кутузова.

      Оришевський Ян – український військовий козацький діяч XV ст., гетьман запорізького козацтва. Народився близько 1535 року, помер близько 1608 року в м. Гайсині.

      Походив з родини польських аристократів. На жаль, дослідники історії українського козацтва згадують про цього гетьмана лише одним-двома рядками. Але він вніс значний вклад в розвиток козацького війська, в славу козаччини. В 1578 році указом польського короля С. Баторія був призначений гетьманом запорізьких козаків. Здійснив два вдалі походи на Крим. Очолював козацьке військо, яке здобуло Очаків. У липні 1590 указом короля призначений був гетьманом удруге.

     Після страти гетьмана Івана Підкови у 1578 році ко¬роль Стефан Баторій вирішив підняти дисципліну козаків. Річ у тім, що козаки здійснювали набіги на турецькі володіння й завдавали туркам великих збитків у той час, коли король бажав підтримувати з Туреччиною добрі стосунки.

     Баторій навіть відрядив до низових козаків особливих комісарів на чолі з Яном Тарлом, які мали на меті вивчити питання про шкоди, завдані козаками туркам та татарам. Але козаки всіляко перешкоджали слідству, і комісари повернулися ні з чим. Король звелів своєму послові у Криму сказати хану, що Польща не бажає підтри¬мувати козаків, навпаки, вона б їх винищила.

       Але у тих місцях у Польщі немає стільки військової сили, щоб з ними впоратися. Та й вигнати козаків з “ди¬ких місць” було досить важко. Тому король для ско¬рочення чисельності низового козацтва запропону¬вав інститут вибранців. Вибранці обиралися у кож-ному місті, містечку й селі за власним бажанням і формували піхотні підрозділи.

       Кожний вибранець споряджався своїм коштом і мусив чотири рази на рік з’являтися у призначене місце до свого началь¬ника. А за це він звільнявся від усіх громадських податків та повинностей. Таким чином, вибранцям не треба було задля заробітку йти за пороги і тим збільшувати чисельність низового козацтва.

    З іншого боку, король Баторій вирішив приборкати коза¬ків, призначивши гетьманом Яна Оришевського – людину освічену й з твердою рукою. Король також реформував козацтво таким чином, що офіційно визнавалися лише козаки, що були записані до ре-єстру. Утворюючи реєстрове козацтво, Баторій пік¬лувався про постійне військо, що мало протистояти ворогам Речі Посполитої. З реформи Стефана Баторія фактично й розпочинається окреме існування низових козаків.

      З 1579 року Польща вела Лівонську війну з Моск¬вою й потребувала підтримки козаків. Останні про¬тягом усієї цієї війни допомагали коронному вій¬ську, здобуваючи фортеці біля Полоцька. Напри¬кінці 1580 року низові козаки зі своїм гетьманом Оришевським вдерлися у московські землі й завда¬ли там великої шкоди — спалили місто Стародуб і з чималою здобиччю повернулися назад.

     Після Лівонської війни козаки знову звернули свою увагу на південь. Вони захопили й відіслали до черкаського старости князя Михайла Вишневецького двох молодших братів кримського хана, яких переслідував останній. У 1582 році хан поскаржив¬ся королеві на козаків, що дуже йому заважали у той час, коли він збирався у похід на Персію.

      Але Баторій послався на те, що козаки — люди вільні і впокорювати їх нелегко. На це хан почав погрожу¬вати, що він вдереться у Польщу й сам наведе лад у козаків. Після цього Баторій відправив на Поділля війська для оборони проти татар й попередив хана, що він не боїться погроз і не зупиниться перед рішу¬чою відсіччю нападникам.

     Одночасно король нака-зав суворо розправлятися з козаками, які намага¬ються порушувати мир з татарами. Тоді ж, мабуть, гетьман Оришевський змушений був віддати свою булаву.

    Після страти гетьмана Самійла Зборовського у 1584 році низові козаки знов визнали Яна Оришевського своїм отаманом й у 1585 році двічі ходили під його проводом до Криму.

    Ян Оришевський користувався польським гербом “Правдзіц”, який мав на білому щиті червону стіну фортеці; на стіні стоїть лев з золотою обручкою у лапах. У клейноді такий самий лев з золотою обруч¬кою. Намет золотий, підбитий червоним.

    Помер, найімовірніше, в Гайсині перед 2 березня 1605 року.

   Мав частину дідичного Оришова Ляцького. Отримав правом «доживоття» кілька великих надань. 5 вересня 1577 року король в таборі під Лятарньою надав привілей на 3 розлогі пустки Брацлавського староства: Копистирин біля Кучманського шляху, Гайсин та Гогуль над р. Соб — лівою притокою Південного Богу. В Гайсині заклав місто, отримав для нього торгові привілеї, тут влаштував центр власних маєтків.

   Дружина — Ядвіга Рогозинська, мав 2-х синів: Яна, Станіслава. Дружина отримала від короля Сігізмунда ІІІ Вази право доживоття на Гайсин через заслуги чоловіка.

   Важко сказати, як склалася подальша доля цього козацького старшини. Але ми повинні пам’ятати, що він був і водив козацькі полки на ворогів.