Сьогодні 1 серпня свій 85 річний ювілей відмічає самодіяльний композитор, поет, музикант, ветеран праці, автор п’ятьох збірок Володимир Васильович Дверницький.

    Поетичне слово і музика надихає його творити для нас українців надзвичайно гарні пісні та вірші, які зачіпають струни душі. Він безмежно закоханий в рідний гайсинський край, в його людей, в мальовниче Поділля.

      З нагоди славного ювілею в приміщенні Гайсинського міського Будинку культури для святкового вітання зібрались керівники установ міста, творча молодь, працівники культури та соц. захисту населення, які привітали Володимира Васильовича з гарною подією в його житті.

     Від імені працівників культури до слова був запрошений начальник відділу культури, молоді та спорту, заслужений працівник культури України Микола Ричков, який побажав митцю творчого натхнення і міцного здоров’я. Привітали також ювіляра директор Будинку культури Світлана Кузнєцова, заступник директора центру надання соціальних послуг Гайсинської міської ради Ольга Горун, директор кінотеатру «Мир» Тетяна Михайлова та інші.

         В центральній бібліотеці було оформлено виставку “Талант живе творчістю”.

          Народився Володимир Васильович 01 серпня 1938 року в селі Степашки в сім’ї вчителів. В післявоєнний 1946 рік сім’я переїхала в м. Гайсин, де батько Василь Хризантович вчителював в міській школі №З, а мати працювала вихователем в дитячому садку №1.

         Навчаючись в четвертому класі загальноосвітньої школи № 4 Володимир записався до складу духового оркестру. Першим його вчителем був Василь Леонтійович Шпиль, музикант від Бога. Він зумів у душі хлопця викреслити ту іскру, з якої розгорілось полум’я нев’янучої любові до музики. Спочатку молодий музикант оволодів корнетом, а через рік йому підкорився й баритон. В сьомому класі Дверницький вже був старостою гуртка.

    Далі була армія, де талановитий юнак проходив службу в зразковому військовому оркестрі Прикарпатського округу. Під час служби поступив на навчання у Львівське державне музичне училище, яке закінчив уже після демобілізації. У військовому ансамблі він написав свій перший музичний твір – пісню на власні слова «Гайсинський вальс», він був надрукований в районній газеті «Радянське село».

    Після служби і навчання повернувся в рідне місто. Працював на консервному заводі, де організував духовий гурток. Згодом перейшов на швейну фабрику майстром з наладки машин, а потім в комбінат побутового обслуговування. За сумлінну працю був нагороджений орденом «Знак Пошани» та медаллю «За трудову доблесть». За написання пісень на Чорнобильську тематику відзначений медаллю «За заслуги І ст.».

     Але музики Володимир Васильович не залишав ніколи. Більше тридцяти років грав в народному духовому оркестрі районного Будинку культури. Поряд з цим пише музику до пісень.

     Композиторська діяльність митця багатогранна. Чудовий мелодист, тонкий лірик, філігранний інструменталіст Дверницький створив безліч пісенних творів. Для написання пісні Володимир Васильович використовує свої вірші та твори наших земляків: Ірини Косенко, Тамари Грамарчук, Галина Нарожної, Дарії Кобзар, Галини Твердоли та інших. Зі сцени Будинку культури линуть пісні «Мої літа», «України сини», «Рідна сторона», «Оркестр духовий». «Тільки ти», «Рідний край», «Ліквідатор» та інші.

     Кращі твори автора зібрані в збірках «Від душі до душі» (2012), «Береги життя» (2016), «Миттєвості в мелодіях і піснях» (2018), «Добрі люди, мої земляки» (2021), «Я вам завдячую за все» (2022).

     В них автор поділився найкращими своїми творами й такими, які писав до віршів інших авторів. «Червоною ниткою» проснувались у збірках твори, що свідчать про любов Володимира Васильовича до України, рідного краю, історії і сучасності, до людей і музики. Його марші, відомі пісні, інструментальні твори – це тріумф духової музики, успіх самодіяльного композитора.

    Береги життя є у кожного з нас, але вони завжди ведуть до тієї пристані, де був початок джерельця, яке звивистими струмочками тягнулось до прекрасного, до людей, природи, до незбагненного й неперевершеного світу.

      Тож, ми щиро вітаємо Володимира Васильовича з його ювілейною датою. 85! Це вік мудрості, загальної поваги і пошани. Так нехай же поруч завжди будуть близькі люди, чуйні й турботливі, вірні і улюблені.

Шоб радість і здоров’я не залишали Вас. А оптимізм і бажання жити не висихають ще багато багато років. І криниця творчості і таланту ніколи

неміліє. З ювілеєм!