Продовжуємо цикл розповідей «Із історії музейного експонату». Пропонуємо познайомитись з історією книги «Зятківці. Історико-соціологічні нариси».

     Кожне місто й село, маленьке містечко чи ще менший хутірець мають власну історію, в відтак свого літописця. Пощастило Зятківцям, що вони мали Гната Трохимовича Танцюру, який зібрав матеріали до книги «Зятківці. Історико-соціологічні нариси».

     Він підкреслював, для того щоб краще усвідомити наше сьогоднішнє і належно оцінити наші здобутки, не можна забувати про минуле.

   Його треба знати, щоб краще боротись зі старими пережитками, – тоді легше і скоріше можна їх позбутися. Не можна забувати того, що попередні покоління трудового народу жили в неймовірно тяжких умовах, вони пройшли тернистий шлях. Та, попри труднощі, навчились за найтяжчих умов зберігати моральну стійкість, віру в перемогу і краще майбутнє.

   Гнат Трохимович Танцюра був пристрасним літописцем історії свого рідного краю. Багаторічне систематичне вивчення історії, економіки, матеріальної та духовної культури рідного села дозволило йому написати епопею народного життя «Зятківці. Історико-соціологічні нариси».

    Це була натхненна, до самопожертви, праця. Скільки тут вкладено його любові і надій, мрій і сподівань!. Скільки безсонних ночей минуло над сторінками вічної книги часу. І минуло недаремно: п’ять віків зятковецької історії блискуче розшифрував для майбутніх поколінь Гнат Танцюра.

    Він відстежував не тільки найважливіші події, що відбувалися на його батьківщині, а й досліджував, як вони відбивались на долі людей. Він випадково віднайшов документи минулого – церковні метрики часів кріпаччини. Метрики дали йому можливість дослідити подвірні списки с.Зятківці з 1794 по 1917 роки.

    На основі цього йому вдалося скласти хронологічні карти для кожного зятковецького роду, вивчити кожний двір з його майновим станом, скласти статистичні таблиці земельного користування трьох поколінь: 1830-го, 1885-го, 1917- го років.

  Ретельно занотовував розповіді людей, живих свідків кріпаччини, учасників селянського повстання, яке спалахнуло в Зятківцях в 1885 році. Відвідував земляків-односельчан, крок за кроком вивчаючи історію кожної сім’ї. Все це стало основою для узагальнення історії кількох поколінь зятковецького населення.

     На цьому матеріалі складено списки заможних, середняків, малоземельних, безземельних зятківчан і статистичні таблиці. Для впевненості фактичний матеріал додатково уточнювався і редагувався, перевірявся за наявними писаними і друкованими документами. Те, що мало різне тлумачення і викликало сумнів до дослідження не увійшло.

   Мета цієї роботи полягає в тому, щоб показати господарське, побутове і культурне становище населення в с. Зятківці за кріпаччини, в епоху капіталізму, прослідкувати , в яких умовах жили наші пращури, як і за що боролись. А це справді була боротьба, складна і жорстока класова боротьба в правовому, економічному й ідеологічному відношенні.

    На жаль, Гнат Трохимович не побачив видання своєї книги. Другу частину про життя зятківчан за сучасної доби написала донька Наталя Гнатівна Громова. Вийшла книга в 2007 році.

     Зятківці… Багата і славна, трагічна і безсмертна історія цього села, як трагічна і безсмертна історія всього народу. Колиска Гната Трохимовича і земля народної співачки Явдохи Зуїхи, яка стала пісенним символом України, земля багатьох, хто сіяв хліб і проливав тут кров.

    Ще раз судилось повернути ім’я Гната Танцюри у пам’яті вдячних земляків, у пошані людей, в легендах, в мелодіях рідного краю, в українському слові, такому ж вічному як і пам’ять.