В музеї фольклору Гната Танцюри були проведені майстер-класи з розпису та декоруванню писанок.

пкпкав

    Наближається Великдень, або Пасха, що для християн є одним із найважливіших свят, зі своїми традиціями, звичаями і обрядами. Та найдревніший обряд, який зберігся і понині, є писанкарство.

     Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, символ весни, сонця, повернення природи до життя.         Із давніх-давен яйце, як і дерево, вважалося символом весняного пробудження природи, зародження життя, продовження роду.

         Є різні види декорування яєць – це писанка, крашанка, мальованка, дряпанка, трав’янка, крапанка, зернівка, бісерка, сувенірна та інші. Тому напередодні цього світлого свята до музею фольклору Гната Танцюри завітали учні ЗЗСО №4 щоб нагадати про традиції розпису писанок на нашій славній Україні.

     Для них було проведено майстер – клас в традиції – дряпанка. Завідуюча музеєм Валентина Голомовза ознайомила учнів з технікою виконання та обговорила тематику оформлення дряпанок. І діти поринули в творчість. А потім з захопленням демонстрували створені власними руками вироби.

3

          А для ученициць 6-Б класу ЗЗСО №4 був проведений майстер – клас по виготовленню пасхальних писанок вже в сучасних техніках. Завідуюча музеєм розповіла про сучасні методи декорування писанок – бісероплетіння, квілінг, декупаж.

л

      Дівчатка долучились до самостійного виготовлення писанок в техніці декупаж. Напочатку познайомились з самою технікою виконання. Потім підбирали візерунки і самостійно виготовляли писанки.

       По завершенню з захопленням демонстрували створені власними руками вироби. Вийшли вони дуже гарні і яскраві. По закінченню забрали писанки і порадують своїх рідних. 

     В музеї організована виставка «Веселкою на Великдень сонце виграє». Великдень – одне з найдавніших та найшанованіших свят у народі. Свято Великодня супроводжується багатьма звичаями та обрядами. Та найдревніший обряд, який зберігся і понині, є писанкарство.

     Адже, писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, символ весни, сонця, повернення природи до життя. Із давніх-давен яйце, як і дерево, вважалося символом весняного пробудження природи, зародження життя, продовження роду.

   Досліджуючи життя і творчість видатного фольклориста і етнографа Гната Танцюри, знайомлячись з його спадщиною, яку він зібрав для нащадків, відкриваються нові грані його збирацької діяльності. Насамперед де стосується і Великодніх традицій на Гайсинщині, виготовлення крашанок і писанок.

    Досить поширеним явищем у 20-30 роки минулого століття, незважаючи на протидію радянської влади, було святкування релігійних свят і пов’язаних з ними обрядами, звичаями, традиціями, віруваннями тощо. Не залишився поза увагою і Великдень та виготовлення до нього яйця-писанки або крашанки, що символізує у християнстві Воскресіння Ісуса Христа, а раніше було символом воскресіння живої природи. На Поділлі писанкарство навіть у ці роки було поширеним явищем. Це підтверджують і рукописні документи, листи Гната Танцюри до Етнографічної комісії.

     Упродовж 1928-1929 рр. Г.Т. Танцюра у с. Зятківці на Вінниччині також збирав і записував вірування та звичаї, пов’язані з писанками та крашанками, надсилаючи їх до Етнографічної комісії. У матеріалах Гната Танцюри до народного календаря, обрядовості, що зберігаються в Архівних наукових фондах рукописів і фонозаписів ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, записано чимало прикмет, повір’їв, вірувань пов’язаних з народним календарем. Так, про святкування Великодня та пов’язані з ним віруваннями селян, дослідник народної культури записав: якщо «на Великдень вперше свячену крашанку ізісти з шкарлупами, то не будуть зуби боліти», а якщо «умиватись свяченими крашанками – будеш вродливою».

  В одному зі своїх записів Г. Танцюра відзначив, що на Великдень, «діти христосуються», а за це «дають їм крашанки». Цей звичай, як відомо поширений і в багатьох інших регіонах України. З інших звичаїв та обрядів він виокремив обряд колодки, який існував між дівчатами та хлопцями. Це коли «дівчата віддають «колодки» – при встрічі христосуються і вона дає їму три крашанки (або 1 писанку і 2 крашанки; або всі три крашанки) в хустинці (часом вишитій)» Не залишив поза увагою й обрядово-звичаєвий фрагмент святкування поминальних днів подолянами.

     Так, у його записах зазначено, «на Проводи дітям роздають крашанки», а «шкаралупи з крашанок складати й пускати на воду (для рахманів)». І хоча це короткі відомості, проте вони засвідчують спільність багатьох вірувань і звичаїв серед українського народу різних етнографічних регіонів.

Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.


Оставить комментарий