Це дуже давнє і велике село, старше за Гайсин і Мар’янівку, яке розташовувалось, раніше на родючих чорноземах на території нинішніх Куни і Кунки.

      В свій час, село майже повністю було вирізано татарами, після чого, до своїх старих розмірів уже не відродилося. На його місці утворилось два нових – теперішні Куна і Кунка (Велика Куна і Мала Куна).

     Коли сучасна людина задумується про походження назви села і про те, щоб значило слово «куна», то перше, що приходить на думку, одна з імовірних версій походження назви села – це гроші древньої Руси – куски хутра або шкірки білки, куниці, соболя і ін.

   У древній Русі «куною» звалась одиниця грошової системи. Термін походить від загальнослов’янського слова «куни» – гроші, а первісне значення цього слова – шкура куниці, котра свого часу виступала певною грошовою одиницею. У Х-ХІ століттях вміст срібла в куні відповідав 1/25 гривні, у ХІІ-ХІІІ віках «курс» куни до гривні, якщо говорити сучасною мовою, впав і складав вже 50 кун за 1 тогочасну гривню.

    Вживання слова «куна» у значенні грошей зберігалось дуже довго – його можна було почути ще у ХУІІ столітті. Тривалий час вживали слово «куничне» у значенні «податок». «Куничне» сплачували хутром, в вже згодом грішми на користь державної скарбниці за право користуватись мисливськими, орними, промисловими угіддями на певній території. «Куничним» називали і податок за право торгувати харчовими продуктами.

    Можливо слово КУНА – тюрського походження. Так в сучасній чуваській мові слово КУН – день (світловий, без ночі). А коли хочуть сказати – «перший день, другий … і т.д.», тоді виходить – «…куна». А в сучасній туркменській мові є слово ГУН – сонце. А також, в тій же Туркменії, біля розвалини старовинного міста Хорезм, знаходиться містечко, що називається КУНА – УРГЕНЧ.

  А, можливо слово КУНА – германського походження, так як плем’я готів, що проживало в Північному Причорномор’ї в 2-4 ст.н.е., ще до приходу тюркомовного народів, ділилось на КУНІ – родові воєнні, адміністративно-політичні об’єднання.

   Краєзнавець Петро Мельник відзначає, що назва Куна пішла не від грошової одиниці, не від шкурки звірка. Скоріше вона походить від стратегічного розміщення поселення на берегах річки. У давнину це слово означало засув, клямку в брамі. Поселення у свій час служило форпостом, прикордонним укріпленням між Руссю і кочівниками. Він впевнений, що городище КУНИЛЛЯ, згадуване в Київському літописі, під 1150 роком, і є Куна.