Рубрики 
Метки: 
Продовжуємо публікації з циклу «В іменах моя земля…». Сьогодні ми розповідаємо про історію походження назви села Кіблич.
Село Кіблич має складну історію. В давні часи на території теперішнього села було збудовано фортецю для відбиття навали кримських татарів і поляків. Фортеця була розташована місці в центрі теперішнього села з перекидним мостом зі східної сторони. 
є
Всі три фортеці були з’єднані між собою підземним ходом. Запасний підземний вихід і вхід фортеці попід річкою вів в густий ліс з північної сторони. Кінець цього виходу був десь біля колишньої контори колгоспу. За часів господарювання останнього поміщика Ярошинського в Кібличі всі нечистоти з його ферм спроваджувались в цей колишній підземний хід. Навколо тодішньої фортеці, по території теперішнього села, ріс густий ліс.
На північний схід і на південь від фортеці вздовж теперішніх колгоспних левад і фруктового саду, на схилах приток р. Кіблич були розкинуті два невеличких села. Пізніше вони були знищені наскоками чужоземців, а жителі знищених сіл, які залишились в живих, перебралися жити під стіни фортеці і в саму фортецю. Доказом того, що поблизу теперішнього с. Кіблич існувало два села, можуть послужити рештки гончарної посуди, яку в великій кількості можна знайти тут і зараз. Село, що заснувалось навколо фортеці і в самій фортеці, називалося Гончарівкою (із фортеці в центр села), а пізніше центр села перетворився в невеличке торгове містечко, яке заселили євреї-торговці. Згодом фортеця втратила своє значення і перестала існувати.
Згодом, коли в силу історичних причин місцевість потрапила під вплив польських панів-поміщиків в тодішньому селі Гончарівці панував поміщик Кубліцький. Визискував жорстокий пан своїх селян-кріпаків, як павук-кровопивця, карав за найменші провини. А любив пан Кубліцький по шинках ходити та горілку пити, за що його селяни прозвали «ярий шинкар». Довго цей ярий шинкар пив людську кров та випивати в шинках, і, нарешті, урвався терпець у народу-мученика терпіти образи панські Убили жорстокого поміщика, ярого шинкаря пана Кубліцького кріпаки.
Втікли після помсти на Січ запорізьку, а селян-кріпаків став гнуздати молодий пан, син «ярого шинкаря», молодий Кубліцький. Та ніхто з селян не величав панича по прізвищу, а прозвали його молодим Ярошинським. Бачачи зневагу до себе і до свого прізвища, молодий пан нахвалявся, що змусить мужицьке «бидло» щодень і повічно згадувати ім’я пана Кубліцького. Після смерті молодий пан утвердив за своїм родом і за собою прізвище Ярошинський, а село Гончарівку перейменував, в пам’ять про своїх предків Кубліцьких, в село Кіблич. Останнього нащадка Ярошинських Яна-Казиміра Ярошинського зігнала із добре звитого і давно насидженого кубла в с. Кіблич Жовтнева революція 1917 року.
Старожили села підтверджують версію, що село в давнину називалось Гончарівкою. Ще одна версія поширена в народі зводиться до того, що назва села Кіблич, начебто, походить від турецького слова «кублан», що значить нібито фортеця чи столиця. Але чи могла фортеця, споруджена українським народом для відбиття турецьких нападів носити турецьку назву «кублан», мало ймовірно.
є
є
Ще кажуть, що назва села походить від татарського слова «кубло» або «кублан», що, нібито, означає «сотня». Що саме командир цієї сотні сотник або «кублич» заснував фортецю на трьох пагорбах біля річки. На честь нього і була названа ця фортеця – Кублич.
