Сьогодні ми розповідаємо про історію походження назви села Бондурі. Там, де невеличка річка під назвою «Червона» нижньою своєю течією звивисто пробирається з заходу на схід до річки Сіб, обабіч її берегів розташувалось сучасне село Бондурі.        В центрі села стоїть невисока гранітна скала (площа близько 2 га). Цю скалу річка Червона обмиває дугою на північ. Старі люди кажуть, що чули від своїх предків про те, що на цій скалі колись стояв замок польських панів. З півночі, заходу і з сходу він був недоступний. Вхід в замок був з півдня. Місцевість навколо була лісистою і славилась могутніми дубами.(Останній дуб тих часів буз зрізаний в 1918 році. Поперечник його був до 1,5 м. Лише з одного кряжа-відземка селянин Рибаченко Михтей нарізав стовпів на хату. Хата ця стоїть і досі.

       Тоді села ще не було, але поселення людей існувало. Люди жили на схилах річки Червоної вздовж її середньої і нижньої течії. Вони очищали від лісу ділянки землі для городів і полів. Селяни жили під владою польських панів. Панська земля і селянські клаптики чергувались між собою.

       Пани переміщали людей з місця на інше місце всупереч їх волі. Взагалі пани мали повну владу над людьми. Трохи легше стало жити людям тоді як Богдан Хмельницький з своїми козаками та повсталими селянами розгромило панське гніздо. Це була середина ХУІІ століття.

     З сходу прибули сюди майстрові люди і поселились якраз там, де річка Червона впадає в річку Сіб, на їх правобережному схилі. Ці люди займалися бондарством. Вони робили для панів бочки, діжки, кадки, мірниці, відра, гарці тощо. Село росло в своєму масштабі і згодом закріпило за собою назву БОНДУРІ від слова бондарі.