Сьогодні, 01 квітня 2026 року, у с. Семирічка Гайсинської ОТГ, на фасаді закладу культури відкрито дві меморіальні дошки полеглим Героям-Землякам: старшому солдату,  розвіднику розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини А3425 Сергію Ігоровичу Юрченку та солдату, стрільцю-санітару 3-го піхотного відділення 1-го піхотного взводу 3-ої піхотної роти військової частини А4984 (в/ч А4860) Руслану Петровичу Юрченку.

є

є

є

   Сергій Ігорович народився 24 грудня 1987 року в селі Семирічка. Був мобілізований до українського війська 03 березня 2023 року. Службу проходив старшим солдатом, розвідником розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти в 61-й окремій механізованій бригаді.

       В середині серпня 2024 року воїн зник безвісти за особливих обставин. Лише нещодавно загибель нашого земляка була підтверджена, а тіло ідентифіковано. Згідно експертизи, було встановлено, що свій останній бій наш боєць зустрів 15 серпня 2024 року на полі бою, неподалік від населеного пункту Черкаське Порічне Суджанського району Курської області рф. Через 9 місяців невідомості він повернувся на свою Батьківщину – у рідне село Семирічку. Поховали загиблого солдата 28  травня 2025 року з усіма військовими почестями на кладовищі села Семирічка.

      Указом Президента України №864/2025 року від 27 листопада 2025 року Олександр Володимирович Сєріков нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. (посмертно). 12 лютого 2026 року в приміщенні Гайсинської військової адміністрації відбулося вручення державної нагороди родині загиблого захисника України.

        Руслан Петрович народився 12 жовтня 1979 року в с. Семирічка. Навчався та закінчив школу в с. Семирічка. Потім працював трактористом у місцевому колгоспі. Згодом поїхав у м.Торецьк Донецької області, де працював шахтарем.

         В 2014 році повернувся до рідного села. Працював на різних роботах – на зернопереробному підприємстві в м. Гайсині, меблевій фабриці та ін… Руслан Петрович був дуже працьовитим, під силу була будь-яка робота. Він завжди приходив на допомогу своїм друзям, знайомим і всім, хто потребував, намагаючись підтримати кожного.

          Мобілізувався до українського війська 08 серпня 2023 року. Службу проходив солдатом, стрільцем–санітаром 3–го піхотного відділення, 1-го піхотного взводу, 3-ї піхотної роти військової частини А4860 144 ОМБр.Тривалий час боєць вважався зниклим безвісти. Дванадцять місяців очікувань та сподівань…Та дива не сталося… В кінці травня 2025 року, згідно з експертизою ДНК, було встановлено особу загиблого Героя. І тепер Руслану Петровичу Юрченко назавжди 44 роки… Загинув 20 травня 2024 року, мужньо виконавши свій військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність, неподалік від населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області. 29 травня 2025 року поховали Руслана Юрченка під залпи пострілів почесної варти та звуки духового оркестру на сільському кладовищі у с. Семирічка.

       Ця пам’ятна подія об’єднала рідних, друзів, представників громади, духовенство та всіх небайдужих, які прийшли вшанувати пам’ять людини, чий життєвий шлях став прикладом мужності, відданості та любові до рідної землі.

є

       Люди несли квіти, щирі слова молитви та подяки загиблим Воїнам і співчуття рідним.

      Меморіальні дошки є символом вдячності та шани, нагадуванням про вагомий внесок Сергія Ігоровича та Руслана Петровича Юрченків у життя громади та країни. Вони покликані зберегти пам’ять про них для майбутніх поколінь.

  Світла пам’ять і вічна шана.