Сьогодні, 07 липня у селі Бубнівка вшанували пам’ять захисника України, капітана Владислава Яковенка. На місцевому кладовищі, у присутності рідних, побратимів, друзів та односельців, відбулося покладання квітів до могили у першу річницю загибелі Героя.

     Родині Владислава Яковенка командування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України спільно з Людмилою Головашич – начальником Гайсинської районної військової адміністрації передали державні та відомчі нагороди, якими воїна відзначено посмертно.

      За мужність, самовідданість і героїзм Владислава Яковенка нагороджено:

• орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня (посмертно);
• нагрудним знаком Міністерства оборони України «Хрест Сил спеціальних операцій» (посмертно);
• почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Комбатантський хрест» (посмертно);
• нагрудним знаком командира військової частини А0661 «Хрест Хижака».

    Владислав Юрійович народився 26 квітня 1999 року в с.Бубнівка. Загальну середню освіту здобув у Бубнівській сільській школі. Закінчив Київський університет біоресурсів та природокористування.

   Під час навчання у ВНЗ закінчив військову кафедру, отримавши офіцерське звання молодшого лейтенанта. Розпочав свою трудову діяльність на МХП у Ладижині.

    У 2019 році створив сім’ю та мав великі плани на майбутнє. Як і тисячі справжніх чоловіків, молодий, завзятий і відважний  Владислав Яковенко пішов добровольцем, взяв до рук зброю та пішов захищати свою Батьківщину у складі 95-ї десантно-штурмової бригади.

   Брав участь у боях в Серебрянському лісі на Луганщині, у битвах за Терни та Макіївку. З 2024 року перейшов до одного із підрозділів Сил спеціальних операцій, адже мав надзвичайно складний бойовий досвід, професійну підготовку, величезний багаж знань та навичок у своїй роботі. Був командиром групи СпП роти СпП загону СпО .

   Цей хлопець був титаном, адже він водив за собою інших у «найтемніші і найгарячіші» місця. Не раз рятував своїх побратимів та виносив на своїх кремезних плечах поранених.

  Владислав Юрійович був енергійним, сміливим, наполегливим як до себе, так і до оточуючих, досягав усіх поставлених цілей і завдань. Щодня тренувався та самовдосконалювався, адже прагнув постійного розвитку та прогресу у військовій справі. У 2024 році у нашого земляка народилась донечка Поліна, яка стала для нього цілим всесвітом.

   07 липня 2025 року, молодий 26-річний офіцер, капітан Владислав Яковенко загинув в районі населеного пункту Садки Сумської області під час стрілецького бою з противником, тримаючи стрій до останнього подиху, він отримав складне наскрізне кульове вогнепальне поранення, яке було не сумісне з життям.

   Поховали воїна 11 липня 2025 року на кладовищі села Бубнівка під залпи почесної варти та звучання Гімну України.

    За період служби за мужність, самовіддану службу й вірність військовій присязі він був відзначений військовими нагородами – почесними нагрудними знаками «Срібний хрест», «Іду на Ви» ІV ступеня.

         Вічна пам’ять та шана Герою!