Серед найвидатніших уродженців Гайсинщини є Гнат Трохимович Танцюра – український фольклорист, етнограф і педагог, який належить до видатних збирачів усної народної творчості. Сьогодні виповнюється  120- річчя з дня народження  нашого видатного земляка.

                 Гайсинська бібліотека до знаменної дати організувала фольклорну виставку «Фольклор – це те джерело, яке  народжує бажання творити».

            Народився Гнат Трохимович у селі Зятківцях Гайсинського району 10 червня 1901 року в бідній селянській сім’ї. Дитинство його пройшло в злиднях. Змалку брав участь у сільському господарстві, пас із сусідніми дітлахами худобу, а згодом ходив на поденні заробітки до місцевого поміщика – жав за сніп, сапав і копав цукрові буряки.

         Сім’я Танцюри була велика і дружна. Довгими зимовими вечорами, коли вся родина ткала полотно на продаж, а в хаті звучали пісні – співали батько, мати, тітка Марина, чотири сестри і Гнат. Але співати одні й ті самі пісні було нецікаво і юнак охоче пішов “серед людей за хорошими піснями”. Йому минав шістнадцятий, коли він почав записувати народну творчість в рідному селі. Пізніше про цей час Гнат Трохимович згадував: “Намагався зібрати все, що бачив і чув – усе записував. Що наштовхнуло? Життя?”. Він не лише  записував пісні, поговірки, загадки, а й вивчав історичний та етнографічний матеріал свого села. Згодом він відчув потребу правильно відтворювати мелодії і за зібрані родичами  гроші з допомогою вчителя музики Гнат Танцюри вивчав нотну грамоту, навчався грати на скрипці, гітарі,  фісгармонії.

             В 1912 році закінчив церковно-приходську школу, а потім – Зятковецьку семилітню трудову школу й педагогічні курси в м. Гайсині і з вересня 1921 року був призначений учителем у рідне село. Деякий час працював вихователем Гайсинського і Дашівського дитячих будинків. З 1928 року Г.Танцюра вступив до Харківського музично-драматичного інституту, але через хворобу був змушений залишити навчання і повернутись на батьківщину до педагогічної роботи. 1932 року заочно закінчив мовно-літературний факультет Вінницького інституту соціального виховання, працював учителем-філологом  Клебанської середньої школи Тульчинського району на Вінниччині. З 1944 по 1951 рр. – викладач мови та літератури Гайсинської середньої школи № 4.

           Ні на день не розлучаючись з олівцем і нотним зошитом, фольклорист-ентузіаст вивчав побут села, збирав золоті зерна народної творчості. Талановитий педагог віддав усю свою енергію, уміння навчанню і вихованню дітей, вчив їх співати народних пісень і збирати фольклор.

            Рукописна збирацька спадщина Г.Танцюри надзвичайно багато й різноманітних в жанровому плані. Впродовж сорока шести років збирач записав близько п’яти тисяч пісень, 929 казок, легенд та анекдотів, 1536 прислів’їв та приказок, 615 загадок, 144 танці, сотні замовлянь, голосінь, повір’їв, рецептів народної медицини, народних прикмет тощо.

             В Зятківцях жила обдарована співачка Явдоха Микитівна Сивак (Зуїха), від якої фольклорист записав і підготував до друку 1008 пісень, 156 казок, байок, переказів, 394 прислів’я та приказки, 45 загадок і чимало етнографічних даних. “Пісня Явдохи Зуїхи” побачила світ вже після смерті Гната Танцюри. Це – поетичний пам’ятник талановитій дочці українського народу, яка обезсмертила славне ім’я Танцюри. Такого аналога не знайти в усій світовій фольклористиці. В 1957 році академік, поет М.Т. Рильський запросив Танцюру  на республіканську нараду фольклористів, де науковці  запропонували йому написати книгу, поділитись досвідом збирання зразків усної народної творчості. Так з’явились “Записки збирача фольклору” (1958р.), книга написана із знанням справи, у формі живої, цікавої розповіді.

         Знавець і невтомний пропагандист народного поетичного мистецтва за все своє життя зібрав, упорядкував за темами і передав у розпорядження інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР 2650 пісень, 928 казок, 615 загадок, понад 200 записів дитячого фольклору. А ще – велику роботу “Весілля в селі Зятківцях” (800 пісень, 144 танці) і двотомну “Історію села Зятківці”. Увесь його творчий доробок зберігається в окремому фонді Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академій Наук України.

                Про гарячу любов наших сучасників до знатного фольклористика, вшанування його пам’яті свідчить той факт, що 10 березня 1990 року у м. Гайсині було урочисто відкрито його музей-садибу, з тих пір стежка до неї не заростає, а 10 червня вона вкривається квітами – саме цього дня, в день народження Гната Трохимовича, вдячні нащадки віддають йому шану.       

Стаття в районній газеті “Трибуна праці” до 120-річчя від дня народження

фольклориста, етнографа Гната Тагнцюри

   Діяльність видатного українського збирача духовних скарбів

Гната Трохимовича Танцюри – безприкладний трудовий героїзм

скромного сільського вчителя, який високо піднявся над рівнем

звичайного аматорства й  сягнув вершини професійної майстерності

в справі записування, осмислення й популяризації

усної народної творчості.