Рубрики 
Метки: 
26 жовтня виповнилося 130 років від дня народження відомо гончара Якова Герасименка (1891–1969), видатного представника династії подільських гончарів. В діяльності творчого тандему братів Якима (1888–1970) та Якова Герасименків, творчість яких неможливо розділити, бубнівське гончарство у 20–30-х роках ХХ ст. досягло найвищого художнього рівня. Працювали майстри в селі Бубнівка Гайсинського району Вінницької області.
Наставником і учителем братів був батько – гончар Агафон Якимович Герасименко (1862–1925), учень Андрія Гончара (1823–1926). Саме Андрій Гончар був фундатором школи бубнівської підполивної орнаментики та династії майстрів, що її продовжували й розвивали.
Допомагати батькові першим почав Яким, талант якого проявився у формуванні посуду. Молодший син Яків виявив здібності в оздобленні та розписі.
Згодом брати стали працювати самостійно, успадкувавши від батька багатовікові навички і кращі традиції бубнівських майстрів, які вони піднесли на ще вищий рівень.
Виготовляли Герасименки ужитковий посуд, який користувався великим попитом: миски, горщики, глечики, макітри, ринки, цідильники, вареничниці, барильця, банки, куманці; дитячі іграшки, каганці, ліхтарі тощо. Вони самі продавали свої вироби.
Талановиті гончарі не копіювали старовинні зразки, а творчо переосмислювали традиції.
Найбільш виразно це простежується у виробах, що були створені у період їхнього перебування в Києві, куди митців запросили у 1935 році разом з багатьма іншими відомими майстрами до роботи в Центральній експериментальній майстерні, що займалася підготовкою Першої республіканської виставки українського народного мистецтва. Майстерню при Київському державному музеї українського мистецтва на території Києво-Печерської лаври називали ще Лаврською школою.
Керівником школи був Володимир Миколайович Гагенмейстер – мистецтвознавець та художник-графік. Для слухачів школи читали лекції, проводили практичні заняття з історії мистецтва, технології та композиції відомі вчені, діячі культури. Основним принципом навчання було – не заважати, не втручатись у творчий процес народних майстрів, а лише при потребі бути консультантом та порадником.
Безцінний досвід спільного творчого спілкування та праці народних і професійних майстрів був продемонстрований на Першій республіканській виставці українського народного мистецтва 1936 року. Більше сотні предметів, виконаних руками братів Герасименків, експонувалися в центрі виставкової зали, найпочесніше місце займали столовий та чайний сервізи.
Це були перші в історії українського гончарства сервізи столового посуду, що відзначалися нестандартністю форм, оригінальністю орнаментального оздоблення і були розраховані на потреби не тільки сільського, але й міського споживача. Брати Герасименки були нагороджені дипломами першого ступеня, їм були присвоєні звання заслужених майстрів народної творчості України. У 30-і роки їхні твори також експонувалися на виставках у Німеччині, Франції, Чехословаччині, Австрії, а в Парижі та Лондоні їм були присуджені найвищі нагороди – золоті медалі.
Під впливом успішної виставки у 1938 році та з ініціативи Всеукраїнського об’єднання «Укрхудожспілка» в селі Новоселівка було створено артіль імені Комінтерну, яку очолили талановиті гончарі. Яким та Яків Герасименки багато зусиль доклали для налагодження її роботи, було відкрито школу, яка займалася підготовкою молодих гончарів. Але на повну силу артіль не запрацювала – завадила війна.
У повоєнний 1946-й рік артіль поновила роботу. Разом з братами працювали ще 14 сільських гончарів, які виготовляли й розписували ужитковий посуд. Керував артіллю Яким Герасименко, а Яків Герасименко працював художнім керівником. В 1958 році артіль було закрито, а бубнівський гончарний промисел після її розвалу перетворився на кустарний. Герасименки продовжували творити в домашніх умовах, не раз посилали на виставки свої роботи й отримували за них нагороди.
Сумними й принизливими були останні роки життя славетних бубнівських майстрів: вони були позбавлені можливості творчо працювати, без чого не уявляли свого життя. В умовах бідності й безпам’ятства доживали брати свій вік. Сторожування в магазині стало для Якова Агафоновича останнім місцем роботи.
У 1988 році в селі Новоселівці, що поблизу Бубнівки, відкрито Музей-садибу братів Герасименків, в якому демонструються роботи видатних майстрів – Якима та Якова та їх наступників – Миколи Бабака, Фросини Міщенко, Тетяни Шпак, Валентини Живко тощо.
Національний музей українського народного декоративного мистецтва зберігає понад 150 творів, створених руками визначних подільських гончарів братів Якима та Якова Герасименків. Частина робіт представлена в постійній експозиції музею.
Інформацію взято із публікації Національного музею українського народного декоративного мистецтва в соціальній мережі фейсбук.
