Сьогодні 7 липня, у 96-ту річницю від дня народження видатної майстрині, гончарного мистецтва, членкині Національної спілки майстрів народного мистецтва України з квитком №1, Заслуженого майстра народної творчості України – Фросини Міщенко, родина майстрині, працівники культури на чолі з начальником відділу культури молоді та спорту Гайсинської міської ради Микола Ричков, учениця майстрині – Заслужений майстер народної творчості України Тетяна Шпак, шанувальники творчості завітали на кладовище, де знайшла вічний спочинок її душа.

      Хвилиною мовчання та покладанням квітів вшанували пам’ять майстрині.

   Також відвідали та поклали квіти на могили відомих гончарів нашого краю, Вінниччини та України братів Герасименків.

1.

1.

     Потім відвідали музей гончарного мистецтва( музей-садиби братів Герасименків), де доторкнулися до неповторних гончарних витворів майстрині та змогли відчути всю теплоту рук Фросини Іванівни.

1.

        Вона була неперевершеним майстром, адже гончарство для неї було можливістю самовираження, основним джерелом радості та краси. Нехай добрий, світлий спомин про Фросину Іванівну назавжди залишиться у серцях рідних, односельчан, усіх, хто знав, любив та поважав її.

     «Жива легенда» Поділля, ентузіастка гончарної справи, заслужений майстер народної творчості, членкиня Національної спілки майстрів України (квиток №1). Це про Фросину Міщенко.

    Вона зберегла і розвинула традиційний Бубнівський стиль кераміки. Серед її учениць і послідовниць – відомі українські гончарині і діячки мистецтва.

    Скільки гончарних виробів – тарілок, баранців, свищиків – виліпили руки майстрині!

 1.

   ЇЇ роботи завжди тішать душу й зір буйним рослинним орнаментом, чудернацькими птахами й звірами, оригінальними сюжетним вирішеннями і свідчать про самобутність їхньої авторки.

    Для нас її творчий та життєвий шлях є прикладом непохитності, незламності та величезної сили людського духу.

   Глина, як магія, надихала майстриню до останніх днів її життя. Маючи нездоланне бажання передати свій талант багато років відвідувала гурток «Співуча глина», який діє при Бубнівській школі, не одному поколінню прищепила любов до глини, щиро ділилася секретами гончарювання.

    Виростила когорту своїх послідовників, учнів, шанувальників таланту. Послідовниками гончарної справи стали її учні – односельці – Тетяна Шпак, Заслужений майстер народної творчості України, Тетяна Дмитренко і на жаль вже покійна Валентина Живко. Навчилися у неї цьому ремеслу і Людмила Філінська, подружжя Наталія Лавренюк та Василь Рижий, молоді майстри Михайло Діденко, Вікторія Ніколаєва, Оля Цибуля…

  Фросина Іванівна зберегла, розвинула і вміло передала бубнівський стиль кераміки, який вона також успадкувала від своїх дядьків відомих братів Герасименків.

     Талановита племінниця легендарних дядьків-гончарів Якова та Якима Герасименків ще з дитинства вражала оточуючих неабияким хистом до мистецтва. Про її багатогранні творчі здібності знали далеко за межами рідного Поділля. Чимало її чудових виробів нині прикрашають оселі та музеї як в Україні, так і за кордоном.

   Вона дійсно була живою легендою Поділля, і прославила своєю творчістю нашу Гайсинщину, Вінниччину та Україну на увесь світ.

    Кожен з нас, хто знав цю сильну, талановиту, працьовиту, цікаву і натхненну жінку, майстриню – назавжди збереже світлу пам’ять про неї.

Пам’ять про Фросину Іванівну вічно житиме в наших серцях.

Нехай там, на пухких хмаринках у Божих обіймах, Вам буде затишно й тепло.

Вічна та світла їй пам`ять!