Щедра наша подільська земля. Щедра своєю красою та кліматом, багатством надр та лісів. Та найщердріші на ній – люди, яких вона зростила, вигодувала, випестила. Бо стількох тільки письменників не надихнула вона на той складний, тернистий, але такий потрібний всім нам своїми плодами шлях.

    Поталанило нашій Гайсинській землі – тут живуть і працюють багато талановитих поетів і письменників. Особливе місце в цій когорті належить Олені Іванівні Гринник.

     Народилася вона в селі Росоховата Іллінецького району на Вінничині 25 липня 1943 року в багатодітній родині сільських трударів.

Батьки майбутньої поетеси з ранніх літ прищеплювали дітям моральні та естетичні смаки, спрямовували їхні погляди на літературні та фольклорні взірці.

На формування світогляду Олени великий вплив мали оточення та чудова українська природа Поділля.

     У 1969 р. закінчила Київський державний інститут культури за фахом бібліотекар-бібліограф.

Понад 40 років Олена Іванівна працювала в різних бібліотеках України, зокрема, Вінниці.

Олена Гринник – дипломат Міжнародного конкурсу в Італії «Поезія миру – 98». Її вірші ввійшли до колективних збірок «Українська поезія в Італії» (вип. 1,4,8), «Севастопольські проліски» (1999р.), «Пісня над морем», «Мариністика міжнародна».

    Олена Іванівна Гринник – активна просвітянка: є почесним членом «Просвіти», входить до складу Ради «Просвіти». Записана в «Енциклопедію сучасної України», за подвижницьку працю, громадську активність, особистий внесок у відродження Української держави та патріотичне виховання молоді має багато нагород, зокрема медаль «Будівничий України».

    У 2013 р., після смерті чоловіка, повернулась на рідну Вінниччину, м. Гайсин, де активно включилась у громадське, культурне і волонтерське життя міста і громади.

       В Вінницькому обласному краєзнавчому музеї була організована персональна виставка «Життєве кредо поетеси і майстрині Олени Гринник», присвячена поетесі, просвітянці, бібліотекарю, радіожурналістці, громадсько – культурній діячці.

    Поетична і мистецька творчість Олени Іванівни Гринник зібрана в окремі книги – «Моя України – любов і тривога», «Три журавлики», «Дух Свободи», «Сонце – мій знак», «Струни палкого серця», «Із Франкової криниці», «Слава Богу співаймо», «Чорноморська хвиля», «Поспішаймо роботи добро», «Кобзарева пісня», «Шкільні роки незабутні».

   Вірші та гуморески Олени Гринник друкувалися в газетах «Дзвін Севастополя», «Флот України», «Кримська світлиця» «Трибуна праці», «Гайсинський вісник» та ін…

Хотілось би мені прожити довго –

Десятки літ з тисячоліть обох.

У всьому сподіваюся на Бога,

На милості великії його.

Надіюся, що доживу, побачу

Очищення землі, повітря й вод,

І долю України – вільну, кращу,

Коли щасливим буде мій народ!

Олена Гринник.

    Олена Іванівна не тільки складає вірші, але й пише до них музику.

    Звучать пісні Олени Гринник і у виконанні самодіяльних артистів і аматорських колективів м. Гайсина. Під її пісні марширують військові Гайсина, Одеси, поетичне слово Олени Гринник надихає бійців на передовій.

Вона часто проводила творчі зустрічі, презентуючи свою діяльність, прищеплюючи молоді любов до всього рідного, українського.

    Чудові твори Олени Іванівни можна читати і перечитувати багато разів. Незабутнє враження складають її поезії на читача.

    Про який би твір не йшлося, бачимо, що перед нами справжній поет, у творчості якого майстерно поєднуються життєва мудрість і пристрасть, чарівна легкість і глибина почуттів, роздуми і узагальнення.

    Олена Іванівна нікого не повчає прямо, та зі сторінок її книжок постають чудові образи, що розкривають багату матеріальну та духовну культуру України, виховують у дусі національних традицій, учать цінувати сучасне й пишатися тим, що створювалося протягом віків. Олена Іванівна завжди піклувалась про українську самобутність у культурі, в історії, зароджуючи в людях зерна любові й добра один до одного.