Серед відомих імен Вінниччини одне сяє найяскравішою зіркою. Це ім’я першої величини – Михайло Коцюбинський.
Постать Михайла Коцюбинського є дуже цінною для історії українського письменства. У вітчизняну літературу він увійшов як оригінальний прозаїк, один із перших, хто усвідомив потребу реформаторства української літератури і її зближення з європейським модернізмом.
Михайло Коцюбинський — талановитий імпресіоніст. Найбільше послуговувався жанром повісті, оповідання і новел.
Гайсинська центральна бібліотека підготувала віртуальну виставку «Михайло Коцюбинський. Все його життя в літературі», яка познайомить з життєвим і творчим шляхом цього видатного майстра літературного жанру. Переглянути ви її зможете, перейшовши за посиланням…
https://www.facebook.com/100021966434234/videos/3400962866798167
Народився 17 вересня 1864 у Вінниці. Батько, Михайло Матвійович, працював дрібним службовцем. Мати, Гликерія Максимівна Абаз, дуже любила сина, вкладала в нього всю душу.Невдовзі Коцюбинські мусили залишити Вінницю, i переїхали жити на село, згодом — у містечко Бар. Тут Михайла віддали до початкової школи (1875—1876), де він проявив себе старанним учнем.
Згодом навчався у духовному училищі у Шаргороді (1876—1880). У 1881році родина Коцюбинських повернулася у Вінницю.
Через тяжке матеріальне становище сім’ї юнакові не вдалося продовжити освіту.У 1886-1889 рр. він заробляв приватними уроками і продовжував самоосвіту, а 1891-го року, склавши екстерном іспит на народного учителя при Вінницькому реальному училищі, працював репетитором.
1.
З початку 1891 працював домашнім вчителем у родині бухгалтера цукрового заводу в с. Лопатинці, де створив низку літературних творів. Весною 1898 р., отримавши роботу в Чернігівській земській управі, переїхав у Чернігів. Спочатку займав посаду діловода, тимчасово завідував столом народної освіти та редагував «Земский сборник Черниговской губернии». У вересні 1900 року влаштувався до міського статистичного бюро, де працював до 1911.
У Чернігові зустрів і закохався у Віру Устимівну Дейшу, з часом вона стала його дружиною. Тут виросли його діти: Юрій, Оксана, Ірина, Роман. Після чергових відвідин Галичини (зокрема, Гуцульщини) народився один із найкращих творів письменника — повість «Тіні забутих предків». За його сюжетом Сергій Параджанов створив однойменний фільм, який став одним із світових шедеврів.
У 1911 році «Товариство прихильників української науки і штуки» призначило Михайлу Коцюбинському довічну стипендію в розмірі 2000 крб. на рік, щоби він міг звільнитись зі служби. Проте письменник почував себе дедалі гірше. Його мучили астма і туберкульоз. Через потребу в лікуванні Коцюбинський відвідав Італію (острів Капрі) й інші країни Європи.
Під час поїздок на острів Капрі письменник написав там свої відомі твори «Коні не винні» та «Подарунок на іменини». Знав 9 мов (крім української та російської), зокрема грецьку, кримськотатарську, циганську.
1913.
Поховали письменника
на Болдиній горі
у Чернігові,
улюбленому місці
його щоденних прогулянок.