12 листопада минає 60 років як не стало Гната Трохимовича Танцюри – українського фольклориста, етнографа і педагога, який належить до видатних збирачів усної народної творчості.

   В музеї фольклору організовано виставку із музейного зібрання «Стежками Гната Танцюри». Тут представлено предмети, що розповідають про життєвим і творчий шлях фольклориста, видання зібраних ним зразків народної творчості, а також вшанування пам’яті видатного земляка.

   Народився 10 червня 1901 року в селі Зятківцях Гайсинського повіту Кам’янець-Подільської губернії (нині Гайсинського району Вінницької області) в багатодітній малоземельній сім’ї хліборобів-ткачів.

   У 1912 році закінчив церковно-приходську школу, а в перші роки радянської влади – Зятковецьку трудову семирічну школу й педагогічні курси в м. Гайсині, і з вересня 1921 року був призначений учителем в рідне село.

  Деякий час працював вихователем Гайсинського і Дашівського дитячих будинків.

1928 року вступив до Харківського музично-драматичного інституту, але через хворобу (гемофілію) був змушений залишити навчання й повернутися в Зятківці.

   1932 року заочно закінчив мовно-літературний факультет Вінницького інституту соціального виховання (нині – педагогічний університет ім. М.М.Коцюбинського), працював учителем середньої школи в селі Клебань Тульчинського району на Вінниччині. З 1944 року по 1951 – викладач української мови та літератури Гайсинської середньої школи № 4.

    Першу цеглинку любові до народної творчості заклала сім’я. Тут любили слухати голосне читання художньої літератури, співати хором. Перші записи фольклору Гнат Танцюра почав роботи у 1916 році, коли йому виповнилось 15 років. Він не лише записував пісні, поговірки, загадки, а й вивчав етнографічний матеріал свого села.

    Рукописна збирацька спадщина Т.Танцюри надзвичайно багата і різноманітна в жанровому плані. Впродовж сорока шести років збирач записав близько п’яти тисяч пісень, 929 казок, легенд та анекдотів 1536 прислів’їв та приказок, 615 загадок, 144 танці, сотні замовлянь, голосінь, повір’їв, рецептів народної медицини.

     Від обдарованої народної співачки Явдохи Микитівни Сивак (Зуїхи) фольклорист записав і підготував до друку 1008 пісень, 156 загадок, байок, переказів і чимало іншого етнографічного матеріалу. Книга «Пісні Явдохи Зуїхи» побачила світ вже після смерті Гната Танцюри. Це поетичний пам’ятник талановитій дочці українського народу, яка обезсмертила славне ім’я Танцюри. Такого аналога не знайти в усій світовій фольклористиці. В минулому році до 120 річчя від дня народження фольклориста побачило світ нове видання книги.

      Про гарячу любов наших сучасників до знатного фольклориста, вшанування його пам’яті свідчить той факт, що 10 березня 1990 року було урочисто відкрито музей – садибу, з тих пір до неї не заростає стежка.

      Музей фольклору активний учасник Всеукраїнських фестивалів – конкурсів автентичних колективів та обласних конкурсів фольклору на приз Гната Танцюри. У день 100-ліття від дня народження фольклориста в рідному селі було відкрито пам’ятну стелу «Народній пісні жити» на честь двох славних людей – Гната Танцюри та Явдохи Зуїхи.

       Це перший у світі пам’ятник народній пісні.

       Тож, вклонімось йому і світлій пам’яті видатного збирача народних перлин Гната Трохимовича Танцюри.