Катерина Білокур – самобутня українська художниця, справжній геній. Недаремно рішенням 37 сесії Гайсинської міської ради №3 від 30 серпня 2022 року вулицю Дубиніна перейменовано на вулицю Катерини Білокур.

    Її ім’я входить до переліку найвідоміших жінок України. Фантастичний світ її картин заворожує. 

    Вони вразили навіть одного з найвизначніших художників XX століття Пабло Пікассо, який про творчість сучасників відгукувався переважно зі зневагою, а про Білокур – із захопленням.

         Природа стала для неї вчителем, а квіти – головними мотивами полотен. “Квіти, як і люди – живі, у них є душа!”, – говорила видатна українська художниця Катерина Василівна Білокур. Вони, немов на одному диханні, лягали на полотно яскравим вибухом.

     Мистецтвознавці ставлять Катерину Білокур поряд із видатними художниками-примітивістами: Анрі Руссо, Іваном і Йосипом Генералічами, Марією Приймаченко, Ніко Піросманішвілі… Її полотна експонуються на міжнародних виставках, репродукції розходяться тисячними тиражами.

    Народилася Катерина Василівна в селі Богданівці Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині село в Яготинському р-ні Київської обл.) в бідній селянській родині. Читати, писати й малювати навчилася самотужки. Доля не послала Катерині ні мистецьких шкіл, ні професійних наставників. Починала малювати на шматку домотканого полотна, фанері вуглиною або саморобним пензликом. Пізніше навчилася грунтувати полотно, розводити фарби.

    Двічі намагалася вступити до художньо-керамічного технікуму в Миргороді та до Київського театрального технікуму, але, не маючи документів про базову шкільну освіту, фахової освіти так і не отримала.

    Малювала здебільшого квіти, а також портрети рідних й близьких людей. Ранні роботи Катерини Білокур, виконані вуглем і рослинними фарбами власного приготування, не збереглися. Художня манера Білокур сформувалася на початку 30-х років минулого століття.

         Перші значні роботи, які засвідчили високе обдарування художниці, були створені в другій половині 30-х рр.

   Завдяки сприянню видатної української співачки Оксани Петрусенко, творами художниці зацікавилися працівники Полтавського будинку народної творчості. В 1940 році її картини експонуються на виставці в Полтаві, потім на республіканській виставці у Києві, а у 1941 році відбулася персональна виставка Катерини Білокур у Полтаві, яка мала величезний успіх. Однак більшість творів тогочасного періоду було втрачено під час німецько-рядянської війни 1941-1945 рр.

       Твори післявоєнних років – вершина художньої творчості К. Білокур. В цей період вона створює свої найкращі. 50-ті роки ХХ ст. – найбільш плідний період творчості Катерини Білокур. Їй допомагає Спілка художників України, вона бере участь у багатьох виставках. Так, у 1954 році в Парижі на міжнародній виставці були представлені її картини “Цар-колос”, “Берізка” і “Колгоспне поле”, які високо оцінив Пабло Пікассо.

         1956 року Катерині Білокур було присвоєно звання народного художника України. Померла Катерина Білокур 9 червня 1961 року.

     Творчість художниці як надбання української культури ХХ століття, вже давно стала предметом вивчення й дослідження мистецтвознавців. Її образ увінчано в скульптурі, живописі, літературних та музичних творах, художніх та документальних фільмах.

    1977 року в селі Богданівці було відкрито меморіальний музей художниці, на території якого встановлено пам’ятник. У Яготинському історико-краєзнавчому музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві є великий “білокурівський” зал, в якому зібрано найкращі її творіння.

       1989 року була заснована премія імені Катерини Білокур за визначні твори традиційного народного мистецтва. Про геніальну художницю, якій випало жити в кривавому ХХ столітті на землі, виснаженій тоталітарним режимом, яка творила в умовах найменшого сприяння, створено чимало документальних телефільмів, кілька художніх стрічок, написано безліч книжок і статей, періодично відбуваються виставки її дивовижних полотен. Але чи можемо ми сказати, що вже розгадали таємницю її душі, феномен її унікального творчого дару?..