Усна народна творчість протягом тисячоліть була чи не єдиним засобом узагальнення досвіду народу, втіленням накопиченої віками народної мудрості, світогляду.

    У фольклорі знайшли відображення не лише естетичні й етичні ідеали людей, а й все те, чим вони жили і що хотіли передати наступним поколінням. Гнат Танцюра вважав усну народну творчість джерелом національних художніх традицій, виразником народної самосвідомості.

     Він залишив багату скарбницю, якою ми пишаємося досі, адже записані ним перлини усної народної творчості пройшли крізь час і продовжують чарувати нас блиском дорогоцінних самоцвітів. Наша українська пісня «не вмре, не загине», а перейде у спадок наступним поколінням.

    Наші юні гайсинчани вивчають і зберігають українську народну пісню. До музею фольклору Гната Танцюри завітали учасники зразкового дитячого ансамблю «Зозулята», які ще раз вивчали збирацьку діяльність Г.Т.Танцюри і записували пісню з спадку Явдохи Зуїхи, записаної Гнатом Танцюри. І линула пісня з подвір’я садиби в чисте небо.

    Щира вдячність учасникам колективу, що вони і сьогодні співають пісні в записах видатного фольклориста, надаючи їм нове життя.