Споконвіку люди не були байдужі до назв своїх поселень. Про це свідчать не лише літописи, в яких часто пояснюються причини появи назви міста чи села, а й значно давніші писемні й усні перекази багатьох народів.

   Серед розмаїття народних легенд особливе місце займають легендарні перекази щодо походження, історії, етимології назв наших міст і сіл.

       Це зумовлено тою увагою, яку кожна сім’я, рід, будь-яка інша спільнота людей приділяє своїй історії.

      З одного боку – повага до пращурів та гордість за їх славетні дії; з іншого – заспокійливе відчуття приналежності до більш-менш значущої соціальної формації: легенди й перекази про міста та села створювались невідомими народними поетами, які зберігали історію роду, прикрашаючи її чудовими дрібницями й подробицями, даючи змогу нащадкам насолодитися почуттям гордості за багату історію свого народу, пояснюючи походження географічних назв, дозволяючи прослідкувати родовід.

   Серед назв міст і сіл є багато непрозорих, незрозумілих нам сьогодні, — просто звичних та й годі, ці назви, намагалися і намагаються нині пояснити, витлумачити для себе — так з’являються легенди й перекази, які йдуть не від історичних подій до слова-назви, а навпаки — від сучасної назви до історії, вигаданої звичайно.

    Людина поєднувала все, що її оточувало із своїм способом життя, тому географічні назви допомагають отримати важливу інформацію про історичні події, заняття людей на цій території. Є назви пов’язані із розташуванням, іменами людей та подій, заняттями населення.

    Гайсинська центральна бібліотека проводить краєзнавчу розвідку «В іменах моя земля…» про походження назв деяких населених пунктів нашої громади. Пропонуємо познайомитись з даними матеріалами. Можливо в когось є більше відомостей по даній темі просимо звертатись до бібліотеки і ми разом познайомимо наших земляків з історією назв наших сіл і міста.

     Насамперед знайомимо Вас з історією назви міста Гайсина.

 Історія походження назви Гайсина.

     На благословенній Гайсинській землі, в краї багатовікової славної історії вражає своїм гармонійним поєднанням велике працелюбство її жителів, які створили самобутню культуру, звичаї, традиції, обряди і мальовничої краси навколишньої природи з могутніми лісами, родючими полями, чистими джерелами, тихоплинними річками.

     У глибину століть сягають витоки історії цього славного краю, яке було центром багатьох історичних і пам’ятних подій суспільно-політичного та культурного життя, що вирувало на теренах України.

     Недаремно Гайсин серед 24 міст і селищ Вінницької області занесений до списку історичних населених пунктів України. У межах районного центру (м. Гайсин) знайдено залишки двох поселень доби пізньої бронзи та ранньослов’янського поселення черняхівської культури.

    У кінці XVI ст., після вторгнення татар, Гайсинський край був спустошений. Тільки на півдні Брацлавщини залишилися кочів’я Куремси. 1569 р. після Люблінської унії територія Брацлавщини приєднується до Речі Посполитої. Через 11 років після утворення Брацлавського воєводства (1580) землі, розташовані в середній течії р. Соб були даровані польським королем Тромчинському. Територію цю назвали Гальщиною. З цього часу і починається історія міста Гайсина, який ще називали Гальшин або Айсин.

   Існує кілька версій щодо походження назви поселення. Є легенда, що Гайсин був маєтком багатого пана і знаходився серед густих лісів і боліт. Його син, який дуже любив полювати, потрапив у непрохідне болото і зник там безслідно. Це так вплинуло на вбитого горем батька, що він збожеволів і став ходити по лісах і болотах, гукаючи : «Гей, син!» Звідти і назва «Гейсин», а пізніше «Гайсин».

     За іншою – слово Гальшин походить від польсько-литовської назви «лісництво». Цей край у ті часи був дійсно вкритий густими лісами.

   Краєзнавець П.Мельник з Козятинського району вважає, що Гайсин як місто відродився на місці знищеного поселення з назвою, що походила від імені праслов’янського бога вирія і потустороннього світу Гайтосира. Символом цього бога був птах у небі. Серед багатьох назв лелек є і «гайтошир». Доказом цієї версії може бути давній герб Гайсина – крило на фоні блакитного неба-вирія.

    Деякі дослідники вважають, що назва Гайсин походить від слів гайшин – «лісова сторожка», «житло лісника» (лісника раніше називали гайовим, гаївником).

     Фортецю Гайсин Тромчинські почали споруджувати для захисту шляху Брацлав-Умань на переправі через річку Соб від спустошливих нападів татар. Водночас, замок використовувався польською шляхтою для боротьби зі збройними виступами українського населення. Місце було обрано на високому березі Собу.

   Замок з трьох сторін обнесли земляним валом і дубовим частоколом. Він мав двоповерхову залізну браму. Потрапити до нього можна було лише через міст, закріплений на ланцюгах. Місце було обрано вдало, і протягом 20 років (1580-1600 рр.) навколо укріплення виникло ціле поселення.

     На карті Г. де Боплана, складеній на початку XVII ст., Гальшин значиться вже як селище міського типу. У 1600 р. замок з навколишніми землями за королівським привілеєм придбав шляхтич Свєрський (один з актів 1615 р. вказує на нього, як засновника міста).