Бібліографом центральної бібліотеки було підготовлено відеопрезентацію традиційного святкування “вербного тижня”.

        Вербна неділя — одне з найрадісніших і світлих православних свят. У цей день православні християни святкують вхід Ісуса Христа в Єрусалим. Яка історія цього свята, які існують традиції і звичаї , що можна і чого не можна робити в цей день?

            Давним-давно, близько 2000 років тому, в цей день Ісус Христос в оточенні своїх учнів в’їхав в Єрусалим. Вони прибули до столиці для святкування головного іудейського свята — Пасхи.

              Серед учнів був Лазар, якого Ісус напередодні воскресив з мертвих. (Тому субота перед Вербною неділею називається Лазаревою.) Чутки про це чудо швидко розлетілися і вже дісталися столиці Ізраїлю. Щасливі іудеї та гості міста вітали Ісуса як свого Царя і Месію, віддавали шану, устеляючи дорогу, по якій ступав Христос, своїм одягом і гілками пальми, співали хвалебні пісні.

               Так чому ж тоді день входу Господнього в Єрусалим має назву Вербна неділя? Все просто. Коли Володимир хрестив Русь, то один з основних атрибутів цього свята — пальмові гілки — замінили на гілочки пухнастої верби. Адже навесні в наших широтах квітне і має невеликі листочки лише це дерево.

              Вербна неділя є своєрідним перепочинком у Великий піст, перед труднощами й випробуваннями Страсного тижня, який неодмінно закінчиться дивом Господнім — воскресінням Ісуса Христа.

      Свято відзначають у неділю, що передує Великодню або у шосту неділю Великого посту. Цю неділю називають «вербною», «шутковою» або «квітною», а тиждень перед цією неділею — «вербним».

Традиції святкування

              З Вербної неділі починається Страсний тиждень.

      У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі — старі й малі, бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або — якщо було близько — то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток»; а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами.

             І до сьогодні збереглася ця традиція. В неділю віруючі відвідують церкву і беруть з собою гілочки верби, яка вважається символом весни і нового життя. За повір’ями, гілочки цієї рослини захищають будинок від хвороб, бідності, пожеж, повеней і інших неприємностей.

           Народні звичаї на Вербну неділю такі: якщо після богослужіння зустріти людину, якого не було в церкві, а також ввійшовши до хати, заставши когось, хто проспав заутреню, то їх потрібно жартома вдарити гілочкою свяченої верби, примовляючи: 

“Не я б’ю – верба б’є,

За тиждень Великдень,

Недалечке червоне яєчко!”

        Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли; а, б’ючись, примовляли:

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля!

              Ще були варіанти такі:

          “Не я б’ю, верба б’є! Будь величний, як верба, здоровий як вода, багатий як земля”.

        “Не я б’ю, лоза б’є, лоза б’є не заб’є, від нині за тиждень буде Великдень. Будь здоровий як вода, багатий, як земля, а красний як тая паска, бо в ній Божа ласка”.

               Люди вірили, якщо ти в ту хвилину і в той час щось побажаєш, воно має збутися

                В сучасному світі ми часто не розуміємо цієї енергетики – енергетики добра, радості.

             У Вербний тиждень, за народнім віруванням, не можна сіяти конопель і городини, бо «буде ликовате, як верба». Не сіяли колись і буряків, бо «будуть гіркі».

           Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. «Гріх ногами топтати свячену вербу», а тому навіть най дрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило

            Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше на весні виганяють скот на пасовисько, то конче свяченою вербою — «щоб нечисть не чіплялася до тварин». Більше того, викидають гілля свяченої верби на двір під час граду — «щоб град зупинився».

             Стару свячену вербу не викидали ні в якому разі, її спалювали – але перед тим розпалювали нею піч, щоб пекти паску.

       Ми зараз з вами перебувамо у Великому Посту, коли, здається, всі повинні молитися в очікуванні надзвичайного свята.

       Хоча весь світ і знаходиться на карантині, щиро помолитися та отримати Божого благословення православні мо

            Представники різних конфесій зазначають, що найголовніше у святкуванні,  це щира молитва та віра у Бога. Незважаючи на новий для вірян онлайн формат відзначення Вербної неділі, хочеться звернути увагу на те, що, це свято родинне.   жуть і вдома.

               Вербна неділя є гарною нагодою всім разом дійти злагоди та підтримати рідних за спільною молитвою.

Повну версію відеопрезентації можете переглянути  у нашій однойменній групі у фейсбуці.