Рубрики 
Метки: 
В Україні День слов’янської писемності й культури встановлено відповідно до Указа Президента України від 17 вересня 2004 року № 1096/2004 і відзначається щорічно 24 травня.
Писемність, мова – то є душа кожної нації, її найцінніший скарб. У мові – наша давня й нова культура, ознака нашого національного визнання.
Що ж для кожного з нас значить рідна мова, слова, які ми чуємо, що можемо написати і прочитати? Дуже багато! Без цієї мови, без букв не було б нашої нації – українського народу, не було б ні історії, жодної великої дати, жодного великого імені.
День слов’янської писемності й культури. Це свято відзначається щорічно 24 травня, саме в день вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила й Мефодія, що заклали основу слов’янської писемності.
Праці цих великих просвітителів стали спільним надбанням усіх слов’ян.
Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки – глаголиця і кирилиця.
Здобутки рівноапостольних Кирила і Мефодія стали тим культурним підґрунтям, з якого поширилося християнство.
Вшанування пам’яті засновників слов’янської писемності й літератури має давню традицію: у Чехії свято на честь Кирила й Мефодія почали відзначати в 1349 році, у Болгарії – в 1851.
В Україні ім’я Кирила і Мефодія мала перша українська політична організація в Києві – Кирило-Мефодіївське братство (1845–1846), а відзначають свято на державному рівні з 2004 року.
З нагоди вшанування Дня слов’янської писемності та культури з метою виховання школярів у дусі патріотизму, пошани до своєї історії, культури, мови в закладах культури було проведено низку заходів. Зокрема було оформлено книжкові виставки у відділі юнацтва центральної бібліотеки “Спадщина тисячоліть”
Чечелівській сільській бібліотеці-філії
“Є мова, є нація” та ін..
Проведено літературну годину та оформлено книжкову виставку “Творці писемності та слов`ян в Кисляцькій бібліотеці-філії.
Наш спільний обов’язок не лише дбати про історико-культурну спадщину, а й забезпечувати розвиток сучасної креативної української культури.
Утверджуймо імідж високоосвіченої української нації та плекаймо неоціненний скарб – нашу мову. Адже лише любов до власної історії, примноження культурної спадщини свого народу є основами морального та духовного розвитку суспільства.
