Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь…
Колись Василь Стус написав ці пророчі слова, бо, напевне, вже тоді він щось передчував. Яким болючим виявилося його прозріння.Адже 36 років тому в ніч на 4 вересня в карцері радянської колонії для політичних в’язнів, іменованої «Перм-36», український поет, перекладач, літературознавець, правозахисник Василь Стус на 47 році життя помер.
Василь Семенович Стус народився в селянській родині 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області. У 1939 році батьки переселилися в місто Сталіно (сьогодні Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Василь зі срібною медаллю закінчує Донецьку міську школу та у 1954 році вступає на історико-літературний факультет педагогічного інституту. Після здобуття вищої освіти Стус працює вчителем української мови і у 1959 році у «Літературній Україні» публікує свої перші вірші. У вересні 1965 Стус разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом та Юрієм Бадзьом взяв участь в акції протесту закликаючи партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції. Це був перший громадсько-політичний протест в Радянському Союзі у післявоєнний час. За участь у цій акції його відраховано з аспірантури.
Після цього за ним постійно слідкували агенти КДБ. Літературна діяльність Стуса та його постійна критика радянської системи призвели до першого арешту у 1972 році. Наступні 8 років за антирадянську агітацію та пропаганду Василь провів в мордовських і магаданських таборах та золотих копальнях. Більшість віршів, що поет писав у засланні, вилучалися та знищувалися.
У травні 1980 року він був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні Василь Стус засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання.
4 вересня дисидент помер у карцері. За офіційними даними, причина смерті — зупинка серця. Товариш Стуса, також колишній політв’язень, Василь Овсієнко нарівні з цією версією висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, цілком імовірно, зумисне підлаштовану наглядачами.
Дружина отримала повідомлення про смерть чоловіка вранці 5 вересня. Всупереч її проханню, поховання відбулось без присутності рідних. Смерть поета приховувалась радянською владою від його друзів-дисидентів до середини жовтня. Права на перепоховання адміністрація не надавала до завершення терміну ув’язнення. Особисті речі Стуса також здебільшого не повернулись до його родини.
Похований на табірному цвинтарі у с. Борисово Чусовського району Пермської області.
У листопаді 1989 року, завдяки клопотанням рідних і однодумців, серед яких були син Стуса Дмитро, син Тихого Володимир, заступник голови Всеукраїнського товариства репресованих Василь Ґурдзан разом із побратимами Юрієм Литвином і Олексою Тихим, що також загинули в таборі ВС-389/36 селища Кучино, поета перепоховали в Києві на Байковому кладовищі.
У 2005 році Стусу посмертно присвоєно звання Герой України.
Сьогодні поет крок за кроком повертається до нас у своїх збірках, які так і не побачив виданими в Україні, та віршах, що стали щемливими піснями. Його поезію читати важко, бо кожен рядок переповнений стражданням та болем, але, разом з тим, випромінює красу й любов до Батьківщини. Василь Стус до сьогодні залишається безсмертним, адже він завжди у наших душах. Сміливий, рішучий, нескорений…
Гайсинська центральна бібліотека організувала виставку-реквієм «Сурмлять прощання дальні журавлі», де представлені матеріали про життєвий і творчий шлях видатного поета, правозахисника, вшанування його імені на рідній землі.
Вшанували пам`ять Василя Стуса і в сільських закладах культури, в бібліотеках були оформлені виставки та перегляди літератури, зокрема:
В Мар`янівській бібліотеці до 36-ї річниці з дня смерті Василя Стуса оформлено виставку «В слові знову повернусь», присвячену українському поету та правозахиснику Василю Стусу.
На виставці презентовані книги та інші біографічні документи з описом складної долі українського митця
В Зятківецькій сільській бібліотеці було презентовано перегляд “Трагічний, величний і вічний Василь Стус”. Друковані матеріали розкривають многотрудний життєвий шлях Василя Стуса, а також показують його значний творчий доробок, зокрема, як поета-новатора, який органічно поєднав традиції українського красного письменства та європейської літератури.
Він творив поезію, яка характеризується ліричністю, мелодійністю, її основу становить усвідомлення внутрішньої свободи, готовності до боротьби за кращу долю народу і України.
В Жерденівській сільській бібліотеці-філії було оформлено
перегляд літератури “Ще раз пройти дорогою болю”.
Рубрики 
Метки: 
